Сусідка по дачі за один вечір навчила мене того, чого не навчили ні мама, ні подруги, ні 25 років шлюбу… У нас на дачі паркан — сітка-рабиця. Стара, іржава, провисла. Крізь неї все видно — і мою ділянку, і сусідську. Кожен помідор, кожну грядку, кожне простирадло, що сохне на мотузці. Жодної приватності. Але мені завжди було байдуже. Ніколи парканами займатися, коли в хаті чоловік, діти, грядки, банки, варення, дах, що протікає, і вічне: «Іро, а де моє…»
У нас на дачі паркан — сітка-рабиця. Стара, іржава, провисла. Крізь неї все видно — і мою ділянку, і сусідську. Кожен помідор, кожну
[...]
